Попередження і протидія торгівлі дітьми

 Останнім часом все більше дітей вивозять в інші країни або регіони з метою використання у важкій нелегальній праці, для роботи у сфері секс-послуг, дитячої порнографії або з метою незаконного всиновлення чи випрошування милостині.

Торгівля людьми – здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України (2341-14) визнаються злочином.

Торгівля дітьми – купівля-продаж у грошових одиницях або за іншу оплату особи до 18 років з метою незаконного використання.

Основні способи втягнення дітей в торгівлю людьми це:

·    пропонування привабливих умов;

·    використання примусу або погроз;

·    доведення до несвідомого стану в результаті вживання спиртних напоїв, наркотиків, токсинів.

Незаконне використання дитини може мати такі форми:

·    Комерційна сексуальна експлуатація дітей.

·    Примушування та втягнення дітей у заняття проституцією та дитяча порнографія.

·    Експлуатація дитячої праці.

·    Втягнення неповнолітніх осіб у злочинну діяльність.

·    Усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях.

·    Насильницьке донорство.

·    Втягнення неповнолітніх у збройні конфлікти.

·    Використання і примус до жебрацтва.

          Наслідки для особи, яка стала жертвою торгівлі людьми:

·    Фізичні та психологічні травми, у тому числі хвороби та зупинка росту у неповнолітніх.

·    Жертви торгівлі людьми часто не мають можливостей для соціального, морального, духовного розвитку.

·    Людей, яких примусили працювати у рабстві, часто змушують вживати наркотики, а також вони страждають від насильства.

·    Особи, які постраждали від примусового донорства мають проблеми зі здоров’ям.

                       Як захистити дитину від торгівців людьми?

Треба, щоб дитина була обізнаною у цьому питанні. Але не слід її лякати, щоб страх не затьмарював життя дитини. Потрібно спокійно, розважливо розповідати та інформувати її, націлюючи на власну безпеку, а не на залякування якимись випадками.

Не слід відпускати дитину на прогулянки чи у будь-які заклади з незнайомими або малознайомими людьми.

Дитині бажано запам’ятати свою адресу, телефон, прізвища батьків, знати напам’ять телефони екстрених служб (міліції, рятувальної та пожежної служби, швидкої допомоги).

Якщо дитина йде кудись з дому, слід привчати її повідомляти про це близьких, і якщо вона запізнюється додому, то дзвонити рідним і повідомляти.

Слід попереджати дитину, щоб вона нікуди не ходила з незнайомцями і нічого в них не брала, не сідала у чужі автомобілі і не погоджувалась на принадні пропозиції.

Таку роботу з дітьми мають вести  в першу чергу батьки, адже безпека дитини залежить від її захищеності.

Корисні посилання

Дитячі страхи і пандемія https://www.facebook.com/230250883837854/posts/1394404720755792/

Ігри вдома https://www.facebook.com/Estimulacion.babystars/videos/2570141143252304/

Ігри з дітьми   https://www.facebook.com/watch/?v=587197325476893

Як розповсюджується вірус   https://www.facebook.com/ihor.stepura.official/videos/203339550765912/

Тест. Травма дитинства    https://poshepky.com/test-travma-ditinstva-shho-z-ditinstva-zavazhaye-zhiti-vam-do-sih-pir/

Цікавий відпочинок з дітьми: створюємо ігровий простір самотужки   http://www.samotuzhky.com.ua/53577

Як розповісти дітям про короновірус. Мультфільм.   https://mamabook.com.ua/yak-rozpovistu-dityam-pro-koronavirus/

40 геніальних ідей для батьків, як самотужки створити забаву для дитини   http://www.samotuzhky.com.ua/50533

Як жити, коли в країні короновірус. Поради психолога.   https://freedominspire.com.ua/4621/

Обіймайте своїх дітей.    https://www.facebook.com/230250883837854/posts/1400954930100771/

Фонематичний слух.    https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=578612856340954&id=100025767348807

Навчання вдома: практичні поради для батьків від психологині Світлани Ройз

Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено? Про це  розповіла сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз.

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ
1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.

2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.

3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.

Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ
1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

ПОЧАТКОВА ШКОЛА
У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.

Практичні поради для батьків про навчання вдома від дитячої та сімейної психологині Світлани Ройз
Фото: автор – IgorVetushko, Depositphotos

1. Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.

2. Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, “кокон”, щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.

3. Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник – наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика – але краще, аби це не був мамин голос. По відношенню до мами і тата й так буде вдосталь напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, – є конфлікти.

4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам’ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.

10 причин не давати телефон в руки дітям до 12 років. Багатьом батькам корисно прочитати! — Отож-то (otozhto.top)

Чек лист : Просто «ні»: як коректно відмовляти.

Зрозумійте, варто погоджуватися на пропозицію чи ні

Перш ніж сказати «ні» або «так», треба зрозуміти, що вам пропонують, а це — непросто. Зазвичай співрозмовник багато говорить, докладно й емоційно пояснює, тож важко дістатися суті. Якщо у вас є зайвий час, бажання й особлива симпатія до співрозмовника, можете вислухати його. Можливо, вам вдасться зрозуміти, про що йдеться. Утім, ефективніше — коректно перервати тираду й запитати «Що Ви хочете конкретно від мене?» або попросити «Поясни одним реченням, будь ласка».

Якщо ви розумієте, що пропозиція вам не підходить, — одразу відмовтеся. Не варто ухилятися від відповіді й говорити фрази на кшталт: «Навіть не знаю», «Можливо, не цього разу», «Я як-небудь вам перетелефоную». Скажіть відверто «Ні!»: так ви зекономите час співрозмовника й не даватимете йому марних надій.

Вчіться коректно відмовляти

Часто скупе слово «ні» сприймають як грубість. Тож якщо ви вирішили відмовити, зробіть це коректно й прямо. Спершу скажіть по суті:

• «Я мушу відмовитися від вашої пропозиції…»;

• «Я не візьмуся за цю роботу…»;

• «Я вирішив (-ла), що з квітня не працюватиму над цим проєктом…».

Відтак поясніть, чому відхиляєте пропозицію або прохання, але не виправдовуйтеся:

• «…бо це не в моїй компетенції»;

• «…бо це не входить в мої обов’язки. У мене багато обов’язків і я маю встигати виконувати їх»;

• «…бо ця робота забирає багато сил і часу, але не оплачується».

Насамкінець обов’язково подякуйте й попрощайтеся:

• «Спасибі за цікаву пропозицію й довіру. До побачення!»;

• «Пробач, що не зміг (-огла) допомогти. Бувай!»;

• «Мені було приємно працювати з вами. Дякую за цінний досвід і можливість вчитися».

Не піддавайтеся на маніпуляції

Здавалося б, усе просто: пропозиція вас не цікавить, у вас багато роботи й бракує часу – відмовтеся. Чому ж тоді ви все одно погоджуєтеся? Річ у тому, що ви потрапляєте на гачок маніпулятора.

Лестощі. Коли вас хвалять, ви хочете зробити що-небудь на знак вдячності, щоб виправдати чужі очікування.

«Нам порадили Вас як найліпшого фахівця!».

«Ти ж найдосвідченіший серед усіх! Тобі це раз плюнути…».

«Ти той, хто краще за всіх робив цю роботу. Ти приклад відповідальності й професіоналізму!».

Чужі очікування, гра на почуттях. Нерідко маніпулятор намагається змусити вас відчувати провину й небажання образити чи підвести його.

«Ніхто крім Вас не зможе нам допомогти. Щоб зустрітися з Вами, ми приїхали з іншої області».

«Ти ж розумієш, що ніхто більше не…»

«Ти з самого початку на проєкті, ніхто крім тебе не розуміється на…»

Прямі або непрямі погрози, шантаж. Маніпулятор має на меті зумовити у нас страх і невпевненість. Якщо ви піддалися на агресивну вимогу чи залякування, пам’ятайте, що це лише маніпуляція. І якщо ви одного разу «проковтнули приманку», вам буде складно потім вийти з гри.

«Ми поскаржимося директору/у відділ освіти й розповімо, який ви «хороший» фахівець».

«У нашому колективі не люблять особливих. Дивись, аби не відгукнулося…».

«Ти ж розумієш, що у разі відмови, ти не отримаєш хороші рекомендації».

Дотримуйтеся трьох простих правил

Будьте чесні й відкриті. Не ухиляйтеся від відповіді й не викручуйтесь.

Будьте ввічливі. Навіть якщо на вулиці до вас чіпляється циганка чи людина напідпитку, не грубіяньте. Просто скажіть тверде «ні». Пам’ятайте, ви завжди маєте право відмовитися від будь-яких, навіть «найспокусливіших», пропозицій.

Будьте собою. Бережіть себе!